Мене дуже дивують люди. Навіть те, в якому напрямку вони рухаються. От узяти, до прикладу, гарне питання: "Чого не можна купити за гроші?". Одразу на думку спадають відповіді типу "Час", "Здоров'я", "Почуття" (повага, вірність, совість, співчуття, щирість) . Колись і це стане товаром. Воно вже до цього йде. Люди підсвідомо штовхають самі себе до цього.
Час... Ти купуєш його, коли їдеш не автобусом 40 хвилин за гривню п'ятдесят, а маршруткою, зекономивши 20 хвилин, за які ти доплатив щє 5 гривень. Коли ти подорожуєш літаком, а не поїздом. Коли ти п'єш пригорщу пігулок, які не вилікують тебе від смертельної хвороби, але підтримуватимуть твоє життя ще певний час і не дадуть твоїм очам згаснути цієї самої миті. Коли ти замовляєш послуги іншої людини, при цьому купуючи не тільки свій час, який звільнився для чогось іншого, а й час іншої людини, котра витрачає його на тебе.
Здоров'я... Це зараз взагалі найогидніша несправедливість. Всі хочуть бути здоровими і не хворіти. За це вони купують усілякі вітаміни, ходять до зали, купують якіснішу і дорожчу їжу, роблять безліч дорогих профілактичних процедур у кращих клініках. Слово "натуральне" і "нешкідливе" стало причиною небесних цін на речі. А тяжко хвора людина. Вона має надію вилікуватись і стати нормальною, повноцінною, дожити до ста років і зустрічати свята зі своїми правнуками. Але для цього потрібна лише одна дрібничка - гроші. Якщо родина заможна - людині пощастило. Але скільки таких щасливчиків? Даю 4%. Ну 6% - це вже край. А пригадати лише скільки людей допомагають таким хворим і дарують їм життя просто поділившись цими бездушними і німими бумажками.
Почуття... Це єдине, чого не купити.
Але грошій сюди пустили своє гниле коріння. Вони допомагають побачити справжнє нутро людини. Чи лицемірна вона, чи щира. Чи справжній в неї внутрішній світ, чи він гуде ехом від пустоти...
Мені бракує уяви навіть приблизно подумати що нас чекає в майбутньому. Ми або підемо вниз, або рушимо у напрямку кращого життя.